Музей історії університету, заснований силами викладачів, співробітників та студентів Полтавського інженерно-будівельного інституту у травні 1975 року, став першим громадським музеєм серед вищих навчальних закладів міста. Засновник музею – кандидат історичних наук, доцент Марія Самойлівна Кушнір. У 1986-1989 роках за дорученням ректорату кандидат історичних наук, доцент Надія Костянтинівна Кочерга здійснила його реконструкцію і модернізацію згідно з вимогами музеєзнавчої науки. Художньо оформлена великими і малими діорамами, макетами, діючими виставками та можливістю відеоперегляду , експозиція музею має понад тисячу експонатів, включає 10 розділів, які знайомлять відвідувачів з історією зведення головного корпусу, а також із етапами розвитку та традиціями славного колективу навчального закладу.

Перший розділ експозиції присвячений висвітленню діяльності створеного 12 грудня 1818 року Інституту шляхетних дівчат – середнього навчального закладу для збіднілих дворянок - та історії будівництва центрального корпусу навчального закладу, котрий є пам’ятником архітектури першої половини ХІХ ст., складовою частиною архітектурного ансамблю міста Полтави, зведений у стилі російського класицизму у 1828-1832 рр. за проектом Л. І. Шарлемана. За столітній період діяльності цього інституту в ньому в різні роки працювали видатні діячі української, російської, чеської культур. Понад 36 років здійснював постійний нагляд за навчальною роботою Інституту шляхетних дівчат колишній ректор Харківського університету, професор, відомий український поет-байкар П.П.Гулак-Артемовський. Мистецтва фортепіанної гри та італійського співу інституток понад 50 років навчали відомі піаністи, учні чеських композиторів-класиків Сметани, Дворака й збирачі українського музичного фольклору брати-чехи Алоїз та Венцеслав Єдлічки. Тут навчали дворянок мистецтву живопису художники В.О.Волков, І.К.Зайцев, К.Рощина. Словесність для шляхетних дівчат викладав Л.Боровиковський – зачинатель романтизму в українській літературі. Серед випускниць інституту - відома українська письменниця-демократка Л.О.Яновська, талановиті сестри Псьол – художниця Глафіра та поетеса Олександра. У різні роки інститут відвідували І.П.Котляревський, Т.Г.Шевченко, В.А.Жуковський, майбутні декабристи – брати Сергій і Матвій Муравйови-Апостоли.

Після евакуації Інституту шляхетних дівчат у 1918 р. до м. Владикавказа в будівлі центрального корпусу розташувалися землевпорядний технікум, Ліга порятунку дітей, якою опікувався письменник-гуманіст В.Г.Короленко, а також інші заклади й установи.

У великій діорамі мистецьки виконаний макет Інституту шляхетних дівчат відтворює вигляд центрального корпусу навчального закладу середини ХIХ ст.

Другий розділ експозиції висвітлює заснування навчального закладу 19 серпня 1930 року як першого в країні інституту інженерів сільськогосподарського будівництва, в якому на п”яти кафедрах будівельного факультету працювали 33 викладачі, навчалися 282 студенти. Серед перших викладачів інституту – дипломник видатного українського вченого-інженера Є.О.Патона, випускник Київського політехнічного інституту М.С.Торяник, котрий заснував наукову школу залізобетону; Є.В.Платонов – випускник Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення – заснував наукову школу з основ і фундаментів; колишній губернський архітектор м.Полтави Т.Я.Гардасевич – заснував наукову архітектурну школу; О.К.Касименко, С.Ю.Данішев –у подальшому відомі вітчизняні вчені-історики.

За перші десять років роботи колектив інституту підготував для села понад 800 висококваліфікованих інженерів-будівельників. На експозиційних стендах цього розділу вміщені не тільки фото перших викладачів, студентів, директорів інституту, а й мала діорама відбудови Полтавського паровозоремонтного депо, виконана у стилі конструктивізму, макети знарядь будівельної праці, оригінал одного з перших випусків газети „Інженер-будівельник”(1934 р.), збірник наукових праць викладачів інституту.

Розділ експозиції, присвячений героїчній участі працівників інституту у Другій світовій війні, розповідає про мобілізацію студентів, викладачів і співробітників на фронт, евакуацію колективу навчального закладу до м.Уральська (Північно-Західний Казахстан). За період 1941-1945 рр. підготовлено понад 2000 інженерів-будівельників, багато з яких були направлені в діючу армію, виявили мужність і героїзм у боях із фашистами. 267 студентів, викладачів, співробітників інституту воювали на фронтах Другої світової війни. Серед викладачів-учасників бойових дій – доцент Д.М.Батіщев, який особисто встановив прапор перемоги на початку травня 1945 р. на одному з великих адміністративних будинків у центрі Берліна; форсував Дніпро, Одер, брав участь у Данцігсько-Гданській операції доктор наук, професор О.Н.Могилат, котрий штурмував фашистські бомбардувальники льотчик-винищувач доцент кафедри історії М.М.Губерський та ін.

9 травня 1975 р. на честь 30 річчя Перемоги силами викладачів і студентів на території навчального закладу встановлена Пам”ятна стела й скульптурний барельєф (автори Л.Вайнгорт і В.Чарнецький) студенту і студентці інституту. Напередодні відзначення 60-річчя Перемоги над фашистами ректоратом презентований кабінет героїко-патріотичного виховання студентів, у якому на стендах представлені структура Збройних Сил України, джерела патріотизму українського війська, бойові нагороди та відзнаки Української держави, показані широка фотопанорама діяльності ради ветеранів університету й військово-патріотичне виховання колективом викладачів студентської молоді цього навчального закладу.

23 вересня 1943 року Полтаву звільнено від фашистів. На початку жовтня повертається з евакуації колектив інституту, який побачив ущент зруйнований головний корпус навчального закладу, інші будівлі. Загальна сума збитків склала понад 6 млн. крб у цінах того часу.

За довгих десять років - два студентських випуски, усі викладачі й студенти здійснюють навчання у пристосованих приміщеннях будинку по вул. Шевченка, 8, відбудовуючи як зруйновану Полтаву, так і свій рідний навчальний заклад. Країна лежала в руїнах і конче потребувала висококваліфікованих інженерів-будівельників. На початку 50-х років утворюються нові факультети: промислово-цивільного будівництва, архітектурний, санітарно-технічний.

З 1961 року навчальний заклад перейменовано в Полтавський інженерно-будівельний інститут. У 60-80 рр. колектив викладачів і студентів розбудовує матеріально-технічну та навчально-лабораторну базу інституту.

З 1969 року в інституті ведеться підготовка фахівців та наукових кадрів для іноземних держав. До 1990 року навчальний заклад закінчили понад 200 інженерів-будівельників із 13 країн Європи, Близького Сходу, Африки й Латинської Америки. Для шести країн світу підготовлено 8 кандидатів наук. Розділ експозиції музею про міжнародні зв”язки і співробітництво детально розповідає відвідувачам про географію навчання студентів-іноземців та їх працевлаштування, зв”язки з alma-mater. Нині в університеті працює підготовче відділення для студентів-іноземців, де навчаються слухачі із 6 країн далекого зарубіжжя, на перших курсах за різними спеціальностями і спеціалізаціями також ведеться підготовка студентів-іноземців.

Після здобуття Україною незалежності доля інженерно-будівельного вищого навчального закладу, випускники якого розподілялися від Ужгорода до Владивостока, виявилася під загрозою. Перебуваючи в оточенні більш потужних інженерно-будівельних вищих навчальних закладів Дніпропетровська, Харкова, Донецька, Макіївки й інших міст, монопрофільний вуз у Полтаві майже не мав перспектив розвитку: загрожувало перевиробництво будівельних кадрів для свого регіону. Ректорат на чолі із ректором – доктором технічних наук, професором Олександром Григоровичем Онищенком вчена рада, орієнтуючись на практичні потреби Полтавщини у висококваліфікованих фахівцях, приймають рішення розширити спектр спеціальностей та спеціалізацій, реформувавши навчальний заклад у технічний університет.

21 червня 1997 року з нагоди 100-річчя від дня народження видатного теоретика космонавтики, нашого земляка Ю.В.Кондратюка (О.Г.Шаргея), Постановою Кабінету Міністрів України університетові присвоєне його ім”я.

У 1999 році на базі університету створено Полтавське відділення Північно-Східного наукового центру Національної Академії наук України та Міністерства освіти і науки України, яке очолив академік О.Г.Онищенко.

У ці ж роки група розробників науково-дослідницького сектора університету проектує і під керівництвом ректорату обговорює із керівниками нафтогазової промисловості регіону будівництво потужного навчально-наукового нафтогазового полігону, здатного за допомогою електроніки моделювати з навчальною метою усі види видобування нафти й газу. Урочисте відкриття науково-навчального нафтогазового полігону під гаслом „Сила знань – це міць держави”, присвячене 10-ій річниці незалежності України, відбулося на початку 2001-2002 н.р.

У 2002 р. збудована БМУ №1 „Укргазпромбуд” м.Полтави за активної участі трудових студентських загонів лабораторна база кафедри нафтогазових промислів виборола серед 109 об”єктів із 18 областей України друге місце і диплом у Всеукраїнському конкурсі на кращі будинки й комплекси житлово-цивільного та промислового призначення.

У 2002 р. з метою наближення низки дисциплін електромеханічного факультету до потреб практики ректоратом спільно зі студентами факультету здійснюється будівництво навчально-лабораторної бази для спеціальності „Автомобілі та автомобільне господарство”. На території університету для студентів, які вивчають спеціальності з будівельних машин, технології машинобудування, споруджений модуль із двадцятьма п”ятьма металообробними верстатами, включаючи і з числовим програмним управлінням, з метою набуття ними якісного практичного досвіду.

Наступний розділ експозиції народного музею знайомить відвідувачів із випускниками університету – народними депутатами, депутатами обласних, міських і районних у місті рад, керівниками державних проектних інститутів, солідних відкритих акціонерних товариств та ін. Серед них лауреати державних премій України в галузі науки, техніки, архітектури за 1997,1998,2000 роки, відомі доктори технічних наук, професори, керівники провідних наукових шкіл. Нині навчальний заклад – єдиний у регіоні національний технічний університет, у якому в 9-ти навчальних корпусах за 30-ма спеціальностями й спеціалізаціями навчається близько 10 тисяч студентів. У затишному студентському містечку, що складається із п”яти гуртожитків, створені умови для проживання майже 2,5 тисяч студентів, діє санаторій-профілакторій, їдальня на 500 місць, комп”ютерний клуб, Центр студентського дозвілля тощо. У мальовничому сосновому бору неподалік м.Полтави (с.Вакуленці) розташований університетський спортивно-оздоровчий табір „Ворскла”, в якому щороку мають змогу оздоровитися провідні спортсмени університету, виконати завдання з геодезичної практики і культурно провести дозвілля студенти інженерних спеціальностей.

У 2000 році за активну науково-дослідницьку, культурно-просвітницьку й громадську роботу та у зв”язку із 70-річчям навчального закладу рішенням управління культури Полтавської обласної державної адміністрації музею присвоєно статус народного.